Михайло Олександрович Штейн (літературний псевдонім Шатров) народився в Катеринославі 6 лютого (19 за ст. ст.) 1908 року. У липні 1924 року закінчив трудшколу №1 м. Катеринослава. Три роки - з грудня 1927 року по грудень 1931 року - працював токарем на Дніпропетровському чавунно-ливарному машинобудівному та арматурному заводі.
З 1931 року по 1933 рік працював у редакції журналу «За нову шахту» у секторі техпропаганди Дніпропетровського гірничого інституту. У 1936-1941 pp. Михайло Олександрович працював літературним співробітником відділів культури редакцій газет «Щаслива зміна» (Дніпропетровська обласна газета піонерів та школярів), «Дніпровська правда», «Зоря». Він один із тих, хто брав участь у створенні газети «Зоря». У 1936 році закінчив фізико-математичний факультет Дніпропетровського державного університету за спеціальністю викладач фізики, у 1940 році - заочне відділення Літературно-творчого інституту Союзу радянських письменників у Москві.
На початку Другої світової війни Михайло Олександрович продовжував працювати в редакціях газет «Дніпровська правда» та «Зоря». У жовтні 1941 року після тимчасового розформування редакцій - М. О. Шатров з дружиною, Шапіро Софією Яківною, був евакуйований у тил - у м. Алапаєвськ Свердловської області, де працював у редакції газети «Алапаєвський робітник». Навесні 1942 року був призваний до армії, пройшовши тримісячні курси молодших лейтенантів УралВО, восени 1942 року направлений в дивізію на посаду командира стрілецького взводу запасного полку на 1-му Українському фронті. У березні 1944 року, за станом здоров'я, був переведений на роботу в редакцію дивізійної газети «За Батьківщину». Свій фронтовий шлях військовий кореспондент завершив у Празі, був нагороджений орденом Червоної Зірки та 2 медалями.
Михайло Олександрович, демобілізувавшись із лав Червоної Армії у 1945 році, став одразу завідуючим відділом культури редакції обласної газети «Зоря». У грудні 1948 року журналіст брав участь у роботі ІІ з'їзду радянських письменників Української РСР (м. Київ). До 1949 року виступав в обласній та українській республіканській пресі з статтями та рецензіями на літературні та театральні теми. За його спогадами, в ці ж роки він познайомився з Олесем Гончаром, тоді ще студентом-фронтовиком. У «Зорі» за його підтримки тоді були вперше опубліковані оповідання О. Гончара «Модри камінь» та «Весна за Моравою».
У 1949 році Михайла Олександровича звинуватили у «безрідному космополітизмі», виключили з партії, зняли з роботи. У квітні 1950 року, хоч він і був відновлений у лавах партії, але його ніде не приймали на роботу за спеціальністю, тільки завдяки допомозі голови облпартколегії він зміг влаштуватися бракувальником (встановлював якість продукції) у місцевій промартелі «Дніпрокоопполіграф». З середини 1950-х років Михайло Олександрович продовжив публікуватися в обласних та республіканських газетах.
Він був членом: МОПР (з 1946 р.), ОСОАВІАХІМ (з 1948 р.), обласної профспілки працівників культури від місцевого комітету обласного книжкового видавництва (з 1955 р.), Спілки журналістів СРСР (з грудня 1957 р.) «Правда» та «Зоря» (з 1959 р.), правління Дніпропетровського відділення Всесоюзного товариства філателістів (ВОФ).
Михайло Олександрович Шатров з початку 1960-х років виступає як літератор під псевдонімом М. Шатров. У 1961 році виходить у світ повість «Синій Маврикій». У видавництві «Промінь» видаються книги Михайла Шатрова: «Город на трех холмах: Книга о старом Екатеринославе» (1966 р., друге видання -1969 р.), у 1968 році виходить продовження - «С вершин полувека» і «Сторінки кам'яної книги. 60 пам'ятних місць Дніпропетровська». Крім того, у міських та обласних газетах у різні роки друкувалися його нариси та статті, присвячені пам'яткам Дніпропетровщини, їх історії.
Михайло Олександрович Шатров не був професійним істориком, але своїми творчими дослідженнями, публікаціями в пресі, літературними працями з історії нашого краю зробив значний внесок в історіографію Дніпропетровська. Колеги та друзі відзначали ерудованість письменника, відмінне володіння російською та українською мовами, знання іноземних - французької, німецької, іспанської мов, цілеспрямованість та наполегливість у досягненні мети, ввічливість, доброзичливість, скромність.
Його колекцію боністики (близько 3000 знаків) за заповітом було передано до фондів Дніпропетровського історичного музею ім. Д. І. Яворницького; бібліотеку, яку літератор збирав все життя, що містить близько 1000 екземплярів книг з краєзнавства та літературознавства, серед яких чимало унікальних, що стали бібліографічною рідкістю, - до обласної наукової бібліотеки; особисті заощадження - до Радянського фонду миру.
Михайло Олександрович Шатров помер у грудні 1985 року. До 100-річчя від дня його народження відкрита меморіальна дошка на будинку письменника (вул. Старокозацька, 9).