Петро Куценко (1940-2015) - скульптор, член НСХУ (1968), член ДОНСХУ (1978), Заслужений художник України (2008). Одна із знакових робіт Петра Куценка - це декоративна композиція «Юність Дніпра. Три грації».
Петро Євлампійович Куценко народився 13 лютого 1940 року в с. Карнаухівка Дніпропетровської області. В 1960 році закінчив скульптурне відділення Дніпропетровського художнього училища. Вчився в заслуженого діяча мистецтв України скульптора Олексія Івановича Жирадкова. Після закінчення навчального закладу отримав направлення на роботу в м. Караґанду (Казахстан), де працював скульптором у художньому комбінаті з 1960 року по 1978 рік. Петро Куценко вивчав місцеве національне мистецтво у різних аспектах - традиції, релігійно-містичний світогляд казахів. У 1967 році в селищі ім. Абая Еландибулакського району Карагандинської області створив пам’ятник казахському поету і просвітителю Абаю Кунанбаєву.
У 1978 році Петро Куценко повернувся до Дніпропетровська і почав працювати у Художньому комбінаті. За сприяння своїх старших колег, скульпторів Юрія Павлова і Костянтина Чеканьова отримав своє перше маштабне замовлення. Він створив скульптури для зимового саду театру ім. Т. Г. Шевченка - музи «Архітектура», «Поезія», «Слава» (1979 р.). У 1984 році створена одна із знакових робіт Петра Куценка - це декоративна композиція «Юність Дніпра. Три грації», бронза, граніт, де в ніч на Івана Купала дівчата кидають вінки. Скульптура вилита з бронзи, її вага складає 3,5 тони. У 1984 році скульптуру встановили на місці теперішнього пам’ятника афганцям, невдовзі знята і деякий час була встановлена на з’їзді з Кайдакського мосту на ж/м Фрунзенський (нині ж/м Ломівський). Після того роками зберігалась у майстерні автора. У 2005 році встановлена на оновленій набережній.
У 1990 році створено пам’ятник-бюст Т. Г. Шевченка, матеріал бронза, граніт, встановлено в Амур-Нижнедніровському районі. Петро Куценко створив серію портретів-бюстів - робітників, студентів, діячів культури: «Шофер М. Бережков» (1980), «Сучасниця» (1981), «За Батьківщину!» (1983), «Санінструктор» (1985), художника-сценографа, народного художника СРСР, одного із засновників Дніпропетровського театру опери та балету А. В. Ареф’єва. Він також створив серію декоративних тарелей - «Мексиканські мотиви» (1977), «Міфологічні образи» (2005).
Петро Куценко - представник школи, яка склалася в 60-70-ті роки ХХ століття. Він працював в області станкової, монументальної та декоративної скульптури, а також кераміки в її різноманітних жанрах. Брав участь у численних творчих групах в Прибалтиці, спілкувався з видатними майстрами України, Німеччини, Чехословаччини, Румунії, Угорщини, де вдосконалювалась майстерність скульптора і кераміста. Багато подорожував, вивчав найвеличніші пам’ятники мистецтва Греції, Кіпру, Єгипту, Італії.
Петро Євлампійович Куценко брав участь у республіканських і обласних виставках з 1969 року, всесоюзних - з 1966 року, персональні виставки відбулись у 1975 році в Алма-Аті (нині Алмати), у 2000, 2005 рр. - у Дніпропетровську. В художньому музеї м. Павлодар (Казахстан) знаходиться Автопортрет (1977 р.), матеріал шамот. Окремі ро¬боти зберігаються у Караґандинському, Дніпропетровському художньому музеї, історичних музеях міст Нєвська Дубровка та Пенза.
Після розпаду СРСР склалася важка ситуація для творчих спілок і особливо для художників та скульпторів. У 1995 році Петро Куценко створив фірму «Арта», яка реставрувала пам’ятники архітектури. За п’ять років фірмою було повернуто до життя десятки інтер’єрів старовинних будівель, а також скульптурно-ліпних фасадів у Дніпропетровську, Запоріжжі й інших містах. В 2003 році фірма «Арта» виконала реконструкцію фасаду Дніпровської міської центральної бібліотеки (вул. Воскресенська, 23).
Петро Євлампійович Куценко помер у 2015 році.