Володимир Матвійович Маковський (1870-1941), учений у галузі гірничої механіки, професор (1921), заслужений професор України (1924), доктор технічних наук (1935), створив першу в СРСР газову турбіну, засновник газотурбобудування
Володимир Матвійович Маковський народився 27 липня 1870 року у м. Єйську на Кубані в родині вчителя. Закінчивши реальне училище у Владикавказі, вступив до Харківського технологічного інституту, який закінчив у 1894 році. Працював у1896-1899 рр. заступником начальника Головних паровозних майстерень м. Харкова.
У 1899 році брав участь у революційному русі, був висланий під нагляд поліції у м. Грозний (нині Чечня, Росія). У 1900-1904 рр. працював інженером-технологом на промислах з видобутку нафти і займатися науковими дослідженнями. У 1903 році видано його наукову роботу «Огляд нафтової промисловості». Володимир Маковський, скориставшись помилковим дозволом начальника Грозненської округи, виїхав по прохідному свідоцтву в Катеринослав. 21 грудня 1904 року «ліберальний» міністр внутрішніх справ П. Д. Святополк-Мирський дозволив В. М. Маковському проживати в Катеринославі, проте він знаходився під наглядом. Володимир Матвійович влаштувався асистентом кафедри прикладної механіки Катеринославського вищого гірничого училища (КВГУ).
У 1909 році в Катеринославі вийшла друком його робота «Нарис систем рудникових підйомів та їх двигунів у зв’язку з даними практики Донецького басейну». У навчальному процесі КВГУ її використовували як навчальний посібник. Стажування В. М. Маковського в Бельгії та Німеччині протягом 1910 року сприяло його науковим дослідженням, які завершилися захистом докторської дисертації (1921 р.). Після повернення з стажування він організував теплосилову лабораторію.
У 1912 році Катеринославське вище гірниче училище (КВГУ) було реорганізовано в інститут, В. М. Маковський став доцентом. З настанням революційного 1917 року Володимир Матвійович приймає участь у політичному житті. У серпні 1917 року за списком більшовиків В. М. Маковський був обраний гласним Катеринославської міської думи. Після революції був членом міськради до1930 року.
У лютому 1921 року Раднарком УРСР схвалив декрет про організацію робітничих факультетів. При гірничому інституті був створений робітничий факультет (робітфак), обов’язки декана взяв на себе В. М. Маковський. Робітфаки мали на меті виховати прошарок нової науково-технічної і технічної інтелігенції. Студенти любили свого професора, який читав їм курс «Вступ до машинознавства». З січня 1927 року по лютий 1928 року Володимир Матвійович займав посаду ректора Дніпропетровського гірничого інституту.
Він відкрив спеціальності з підготовки інженерів машинобудівників теплових установок, де читав лекції з термодинаміки парових турбін. Володимир Маковський умів зосереджувати свою увагу на тому, як найкраще донести суть навчального матеріалу до студентів. Професор відомий своїми роботами з гірничої механіки, він розробив теорію парової піднімальної машини зі шківом тертя. Першим в СРСР окреслив проблему створення нового теплового двигуна - газової турбіни, здатної виробляти енергію за рахунок використання продуктів підземної газифікації вугілля. У своїй монографії «Досвід дослідження турбін внутрішнього згоряння з постійним тиском» В. М. Маковський обґрунтував переваги таких турбін і перспективу їх використання, що підтвердила практика світового газотурбобудування (1925 р.).
У 1930 році від Дніпропетровського гірничого інституту відокремилося два: металургійний та хіміко-технологічний. В жодному з цих інститутів не було турбінного факультету. Від директора Харківського турбінногенераторного заводу він отримав запрошення на роботу. Вчений енергетик В. В. Уваров радив Володимиру Матвійовичу зосередитись на розв’язанні проблеми газової турбіни. «Якщо не поїду, то я пропаду як турбініст і наука мені не пробачить», - так вирішив В. М. Маковський, тому залишив Дніпропетровськ і переїхав до Харькова. Працюював професором Харківського механіко-машинобудівного інституту (1930-1941 рр.), у 1932 році створив кафедру турбобудування, а наступного року - газотурбінну лабораторію при кафедрі.
Під його керівництвом співробітники лабораторії розробили проєкт стаціонарної газової турбіни потужністю 736кВт (1000 к. с.). Її побудували в 1940 році на Харківському турбогенераторному заводі. В науковому світі серед фахівців цієї галузі закріпилося поняття «газова турбіна Маковського». Він розробив теоретичні основи газотурбінної установки з постійним тиском згоряння, які покладені в основу проєктування сучасних газових турбін.
Володимир Матвійович Маковський засновник газотурбобудування у СРСР. Наукові праці присвячені нафтовим промислам, досліджував теплосилове обладнання, великі газоповітро- та пароповітродувні машини. Основні наукові праці присвячено питанням гірничої механіки, турбобудуванню. У науковому доробку професора В. М. Маковського - п’ять монографій і два підручники.
Володимир Матвійович Маковський помер 3 січня1941 року.
Професор Володимир Матвійович Маковський - один з небагатьох вчених, імена яких увічнено в меморіальних пам’ятках двох великих центрів науки і освіти. Відкрито меморіальну дошку біля корпусу кафедри турбінобудування Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» (2013), барельєф перед центральним корпусом НТУ «Дніпровська політехніка» (2021).