Сергій Андрійович Заборовський (1859-1929), гірничий інженер-механік, професор. Один із засновників наукової школи динамічної міцності в гірничій справі.
Сергій Андрійович Заборовський народився 19 жовтня 1859 року в місті Миколаєві. У 1890 році закінчив Морську академію. У 1906-1929 рр. працював у Катеринославському гірничому інституті (Дніпропетровському гірничому інституті, нині Національний технічний університет «Дніпровська політехніка»), де з 1907 року завідував кафедрою будівельної механіки, водночас з 1920 року ректор.
2 травня 1910 року С.А. Заборовський успішно захистив дисертацію в Петербурзькому гірничому інституті на тему «Динамічний розрахунок двоповерхової рудникової кліті». Рада відмінила йому обов'язкові пробні лекції, визнавши гідним звання ад'юнкта по кафедрі будівничої механіки в Катеринославському Вищому гірничому училищі, що пояснювалося високим науковим рівнем Заборовського. Того ж року його монографію було опубліковано у «Вістях КВГУ».
Вчений приділяв велику увагу удосконаленню курсів, результатом чого стали його відомі посібники: «Курс будівельної механіки. Опір матеріалів» та «Норми і методи розрахунку залізобетонних конструкцій» (1913). Попри невелику кількість публікацій, його праці є вагомими для науки й практики. Серед них: Дослідження міцності сталевих канатів (1910); Розрахунки шахтних кріплень (1913); Навчальні посібники з опору матеріалів (1923). Внесок вченого доповнюється безперечними організаторськими здібностями, талантом лектора та методиста.
Учені Катеринославського вищого гірничого училища (КВГУ) брали активну участь в організації та діяльності Катеринославського наукового товариства (КНТ), заснованого у 1901 році. Згодом, у 1910 році, з їхньої ініціативи було створено Народний університет ім. О. Л. Караваєва. Будівлю для цього закладу на Першій Чечелівці безоплатно спроєктував професор С.А. Заборовський, і особисто здійснював технічний нагляд за будівництвом.
У 1916 році в Катеринославі було засновано Єврейський політехнічний інститут - один із небагатьох приватних вищих навчальних закладів того часу. Його створили для молоді юдейського віросповідання, яка через існуючі обмеження не завжди могла здобути технічну чи економічну освіту в державних навчальних закладах.
До організації навчального процесу долучився відомий вчений і інженер Сергій Андрійович Заборовський. Незабаром він очолив інститут, проявивши себе талановитим педагогом і здібним організатором. Навчання здійснювалося на електротехнічному, інженерному та економічному факультетах. Уже в перші роки тут здобували освіту близько 200 студентів, серед яких було 18 жінок, що для початку ХХ століття було доволі прогресивним явищем. Згодом інститут увійшов до складу Катеринославського гірничого інституту.
Після освітньої реформи 1921 року на базі приватних архітектурних курсів, які працювали в місті з 1913 року, було відкрито Катеринославський вечірній робітничий будівельний технікум. Сергій Заборовський став його завідувачем навчальної частини та викладав одну з найскладніших інженерних дисциплін - опір матеріалів. Водночас він продовжував очолювати кафедру будівельної механіки Катеринославського гірничого інституту, якій присвятив останні роки свого життя.
Заборовський був не лише видатним науковцем, а й інженером-практиком. Після руйнування залізничного мосту через Дніпро під час революційних подій він консультував фахівців, які працювали над його відновленням. Його знання допомогли повернути до життя одну з найважливіших транспортних артерій міста.
Наукові праці Сергія Андрійовича значно випереджали свій час. Він уперше розробив методику розрахунку шахтної кліті на динамічну міцність, виконав розрахунки залізобетонного шахтного кріплення, а також сталевих канатів і кріплень для шахт. Ці дослідження стали основою для подальшого розвитку гірничої механіки й були високо оцінені фахівцями як новаторські.
Сергій Андрійович Заборовський помер у 1929 році. Його ім'я нерозривно пов'язане з розвитком інженерної освіти, будівельної механіки та гірничої науки Катеринослава. Завдяки його праці місто стало одним із провідних центрів підготовки інженерних кадрів в Україні.