Вулиця Ленінградська в місті Дніпро перейменована на честь Ярослава Мудрого (978 або I половина 980-х рр. - 1054), Київського князя (1019-1054)
Київський князь Ярослав-Георгій Володимирович, відомий як Ярослав Мудрий. Прізвисько «Мудрий» стали вживати в історіографії з 2-ї половини 19 століття. Його правління стало періодом «золотого віку» Київської Русі, коли країна досягла вершини своєї могутності. Ярослав Мудрий був одним із найвизначніших правителів Київської Русі. Він народився у 978 або 1-ша половина 980-х рр. в родині князя Володимира Великого та княгині Рогнеди. Після смерті батька Ярослав розпочав боротьбу за київський престол зі своїм братом Святополком. У 1019 році він здобув перемогу і став великим князем Київським.
У спілці з Мстиславом (брат), він відвоював Червенські міста і Белзьку волость, втрачені Польщею у 1018 році, підкорив чудь (угро-фінські племена) у 1030 році та провів успішні походи проти ятвягів і литовців. Для зміцнення північно-західних кордонів заснував місто Ярослав, а на півдні продовжив будівництво оборонних споруд проти кочівників, зокрема, міста Юр’їв та Корсунь. У 1036 році Ярослав остаточно розгромив печенігів під Києвом, після чого вони залишили руські землі. На місці битви було збудовано собор святої Софії. Хоча перемога над печенігами відсунула кордони Русі на 100 км на південь, забезпечити вихід до Чорного моря не вдалося, адже на степові території прийшли торки та половці.
За часів правління Ярослава Мудрого Київська Русь досягла політичного, економічного та культурного розквіту. Ярослав провів важливі адміністративні та правові реформи, зокрема створив перший збірник законів - «Руську Правду». Київський князь заснував школи та бібліотеки, зокрема при соборі святої Софії, і підтримував розвиток християнства, що мало важливе значення. Ярослав Мудрий був покровителем мистецтв і заохочував створення ікон та мозаїк. Він сприяв поширенню літописання. Літописці залишили багато згадок про його правління.
За його підтримки будувалися храми та монастирі, найбільший - Києво-Печерський монастир - став центром культури та освіти. За правління Ярослава Мудрого значно зросла роль руського населення в управлінні, а варяги зводилися до ролі військової сили. Князь також приділяв велику увагу внутрішній політиці. Він укріпив Київ, оточив його муром, звів Золоті ворота і багато архітектурних споруд, перетворивши столицю на суперника Константинополя. Окрім цього, були розбудовані Чернігів, Переяслав, Володимир.
Ярослав Мудрий видав своїх дочок заміж за королів Франції, Норвегії та Угорщини, його прозвали «тестем Європи». Завдяки вигідним династичним шлюбам з європейськими правителями, Русь зміцнила свої міжнародні позиції. В останні роки правління Ярослав прагнув запобігти міжусобицям після своєї смерті, запровадивши принцип сеньйорату. За цим принципом, кожен із його синів отримував частину земель, а старший син Ізяслав мав керувати всією державою з Києва. Проте система виявилася недосконалою і згодом призвела до нових міжкнязівських чвар, що підірвало могутність Русі.
Ярослав Мудрий помер 20 лютого 1054 року. Його поховали у Софійському соборі, де його саркофаг зберігається і нині.
У 2008 році на честь Ярослава Мудрого в Україні заснували орден його імені, що є однією з найвищих державних нагород.
26 листопада 2015 року - Дніпропетровська міська рада VІІ скликання прийняла рішення №897-р про перейменування вулиці Ленінградська в Центральному районі міста Дніпра на вулицю Ярослава Мудрого.